Bombey Beach у пустелі Джошуа Три став місцем збору арт-натовпу
В рамках моєї життєвої конструкції «зробити щось незвичайне» сьогодні ми ночуємо в пустелі в Джошуа Трі, куди ледве принесли ноги після мікро Burning Man у місті-примарі Бомбей Біч. У 80-х тут гріли кістки заможні власники заводів-пароходів, але озеро Солтон почало усихати і підвищилася солоність, що вбила еко-систему. Усі поїхали.
Крихітне містечко стало занедбаним до 2018 року. Раптом його наповнила арт-натовп художників, дизайнерів, музикантів та їх шанувальників — так з'явилося бієнале Bombay beach. Це все не про високе мистецтво, а скоріше про житейський гумор. На дні озера хаотично припарковані RV упереміш з перевернутими човнами і арт-спорудами — телефонна будка «безкоштовне кохання» з тапком з грибною шоколадкою, що висить усередині, унітаз з пророслим кактусом, замаскований під вхід у метро бар з пісочними стінами та рейвом. Через дорогу від пляжу саме місто із занедбаними будинками, кожна з яких перетворена на щось дуже незвичайне. Всюди інсталяції, діджеї, картини і натовп у шубах, що світяться. Мені сподобалася психоделічна юрта Cafe Bosha, де бородатий діджей варить каву, а йому підігрують на невідомих інструментах. І це звуки, що не піддаються опису. Неможливо було залишити імпровізований джаз клубу — такого трубача я не чула навіть у кращому джаз-клубі ЛА.
Автор: Юнія Пугачова
