Камелократія: тренд на тиху розкіш
Несподівано для себе давно багаті люди стали модними, хоч вони все життя докладають зусиль, щоб ними не бути. Тренд на тиху розкіш захоплює світ і навіть просочився на фестиваль Coachella, де прийнято одягатися яскраво чи не одягатися, — Кендал Дженнер приїхала туди у чорному костюмі.
Ми гуляємо на дитячому майданчику до Маліби, куди приходять старі американські гроші. Навколо сім'ї із дітьми. На них кашемірові светри, штани та замшеві лофери. Нічого, що кричить. Кожен лук мінімум коштує 10 тисяч доларів. Бренди очевидні - Loro Piano, Brunello Cuccinelli, Hermes, Max Mara, але вгадати їх без певної нагляду неможливо, логотипи сховані на вивороті. Уявляю, як усі ці люди, які роками намагаються одягатися непомітно, здивувалися, що вони тепер на вістря моди і є адептами камелократії. Так тепер називається прихований розкішний спосіб життя, де немає місця речам з логотипами і де не прийнято міщанських розмов про вартість светра з вікунії, де всі й так знають усьому ціну і навіть не надають їй значення, бо це для них справа буденна. Термін «камелократія» запровадив журнал Vogue – так називається колекція Max Mara осінь-зима 2023 – квінтесенція тихої розкоші.
Тепер фашіоністам доведеться сховати на антресолях колекції Gucci часів Міккелле та Balenciaga Демни до найкращих часів. Історики моди додають важливу ремарку, що востаннє камелократія була у тренді у розпал фінансової кризи 2008-го, коли не втратили стан одиниці. Після c новою силою протестів, що спалахнули в США з гаслом Eat the rich нікому не хочеться вигулювати серйозний вміст своїх ювелірних скриньок навіть на ланч в Ebaldi в Беверлі-Хіллз.
У мене своя теорія з цього приводу. Бренди класичного одягу на зразок Loro Piana не змогли витримати конкуренції серед підростаючого покоління зумерів (тих, хто народився після 2005 року). І вони просто сплатили грандіозну медіа кампанію з просування тихого люксу. Це спрацювало — 15-річний син моєї забезпеченої приятельки, якого я не бачила в інших брендах, окрім Gucci, тепер із ніг до голови тепер у «дідівські бренди». У Тік-Тоці на повну силу стебут те, що відбувається, але камелократія — це модно. Але я не уявляю собі, що в Лос-Анджелесі, де в кожен другий переможець конкурсу на найдивніше вбрання і де всі намагаються бути особливими, всі носитимуть однотонний одяг. Варто врахувати, що магазини на Родео-драйв — це не те, що люблять анджеліноси. Це більше для туристів і багатих американців після 45. Прогресивна молодь і вільні художники завжди шукають невідомі бренди, які можуть бути дорожчими за найвідоміші люксові, зате шанс мати double dressing на заходах прагне нуля. Тож це креативний різновид тихої розкоші. Я із цими хлопцями.
Автор: Юнія Пугачова
