Жителя Коннектикуту заарештували за табличку з попередженням для водіїв
Житель Коннектикуту Michael Friend вирішив протидіяти "спеціальній поліцейській операції": містер Френд зі знаком "менти попереду" став за одне перехрестя до засідки поліцейських, які ловили водіїв, які використовують мобільні телефони під час водіння. Побачивши, що Френд попереджає водіїв, поліцейський підійшов, забрав картонку з попередженням і зажадав Френда піти, щоб не заважати розслідуванню. Френд пішов на одне перехрестя далі, зробив нову табличку із попередженням та продовжив свої дії. Усе закінчилося арештом Френда за втручання у роботу поліцію. Однак пізніше прокурор вирішив не звинувачувати, оскільки дії затриманого, власне, були спрямовані на досягнення законних цілей: водії, дізнавшись, що попереду поліція, переставали використовувати мобільні телефони, а цього поліція й хотіла. До речі, відмову прокурора від звинувачення суд красиво називає латиною nolle prosequi.
Містер Френд, провівши кілька годин у в'язниці, про свій арешт не забув і подав до суду на поліцейського та місто. Не вдаватимуся до деталей щодо його позиції про порушення Четвертої та Чотирнадцятої поправок, які пов'язані з вилученням телефону та визначенням застави. Зосереджуся на порушенні поліцією Першої виправлення: права на свободу слова. Як зазначив позивач, побачивши спосіб, яким поліцейські борються з порушниками, він вирішив протестувати проти цього, оскільки не вважав такий спосіб правильним, а мирний протест захищається законом. Суд першої інстанції з позивачем не погодився, вказавши, що його права не було порушено: суд відмовився визнавати слова на картонці мовою, що захищається, а поведінка самого позивача експресивною (тобто такою, яка виражає якесь послання). Також суд зазначив, що для того, щоб отримати захист Першою поправкою, мова має бути суспільно значущою, а слова на картонці такою не є. Більше того, відповідачі як представники влади діяли у суспільних інтересах, оскільки боротися з використанням телефонів за кермом приносить користь, а містер Френд цьому заважав. Якби позивач хотів висловити свою незгоду з діями поліції, він міг би написати, наприклад, скаргу.
Проте, апеляційний суд із цим не погодився та скасував рішення у частині Першої поправки. Суд зазначив, що вимоги про "суспільну значущість" мови для захисту Першої поправки не існує (апеляційний суд сказав, що перша інстанція необґрунтовано створила "зону, вільну від Першої поправки"): жодного прецеденту такого висновку не підтримує. Інші винятки для захисту Першою поправкою типу образи або спонукання до насильства також не можуть застосовуватися до поведінки містера Френда. Хоча суд першої інстанції зазначив, що, заперечуючи дії поліції, позивач не вказав, у чому саме незаконність дій правоохоронців, апеляційний суд вважав, що громадянин і не повинен доводити незаконність, достатньо заявити про незгоду з будь-яких мотивів. Потенційно захист Першої поправки міг не поширюватися на позивача, якби його слова чи експресивна поведінка були частиною скоєння злочину. Однак, Френд не скоїв жодного злочину: суд погодився з рішенням прокурора не звинувачувати у протидії розслідуванню, оскільки для такого звинувачення позивач повинен домагатися протилежного ніж поліція результату, а в даному випадку цілі обох збігалися і жодної протидії чи втручання не було.
Автор:Ігор Слабих
